Футбольні вірші

Це не був звичний матч:
Легким кроком ішли
Вболівальники –
Свідками стати,
Як уперше в історії
Срібну медаль
Завоює команда
“Карпати”.

Й на жоднісіньку мить,
Ні у чиїх мізках
Не проклюнулась
Думка убога,
Що якийсь там “Зеніт” –
Середняк і скромняк,
Стати ладен
Поперек дороги.

Знали силу “Карпат”:
То не Кубок тобі,
Жеребок де щасливий
Звалився, –
“Кожен з кожним” система
Воздвигла львів’ян
На заслужене другеє
Місце.

Хвилювало одне:
Зможе покер зробить
Данилюк Володимир
В цім матчі,
Бомбардирські щоб лаври
Навпіл розділить
З каноніром зенітівським
Маркіним?

Перед самим свистком
Жінка куца, товста –
Хто її пропустив?
Як це сталось?
З довжелезним букетом
Осінніх квіток –
До зенітівського
Капітана.

Уручивши букет,
Охопила за стан,
Доокола його
Обкрутилась,
Та – стрибками назад.
Чи не відьма була?
Може, чари тоді
Напустила?

Гол “Карпатам” влетів –
Відмахнулись усі:
Купа часу, мовляв,
Надолужим!
Другий Маркін забив:
Данилюк – без надій,
І тривога закралась
У душі.

У атаку львів’яни
Рішуче пішли,
Їх атака – у лізі
Найкраща*!
Притиснули “Зеніт”
До саменьких воріт:
Без гравців –
Половина карпатська.

За навісом навіс,
За ударом удар,
Ну а голу нема,
Та й немає,
А коли заліта,
Чи то раз, чи то два, –
Прапорця боковий
Підіймає.

Ніби скло по бетону,
Хвилини повзуть,
А рахунок –
Ні з місця, холєра!
Раз за разом на своїм
Рятує посту
Ленінградців голкіпер –
Олєйнік.

По перерві, спочилі,
Набравшись думок,
Знов рвонули господарі
В наступ,
І небавом летить
На траву Данилюк:
У ворота “Зеніта” –
Пенальті!

Рушив Чорба, звичайно,
Тоді до м’яча:
Б’є він безпомилково –
Всім знано.
Мертва тиша зависла,
Бо ж ставка – медаль,
Лиш серця стугоніли
Надсадно.

Атмосфер тисяч сто
Навалились немов
На фігурку дрібну,
Кострубату,
Що ішла в бік табло,
Мовби на ешафот,
Аби із невезінням
Зітятись.

В праву шістку** зазвичай
Вганяв м’яч шульга,
Воротар де лишався
Без шансів.
Тут же, щоб не змилити,
Лівіше узяв,
Ще й до того і вище,
Ніж завше.

Дотягнувся Олєйнік,
Метнувшись в стрибку, –
Стогін з тисяч грудей
І прокляття,
Я ж би Чорбі не смів
Анічим дорікнуть:
Вищі сили там діяли.
Фатум.

А львів’яни мерщій
Подають кутовий:
На атаку надія
Одна є, –
Але й далі незримий
Екран від воріт
Всі потуги убік
Відхиляє.

Тут Валерій Сиров
По-своєму, як вмів,
Рятувати узявся
Команду:
Він, центрфорвард немовби,
Високим стрибком
У Олєйніка врізавсь
Шипами.

Поваливсь воротар,
У судомах забивсь:
Це червона –
Відсотків сто двадцять!
Але добрий суддя,
Налдбанян вірменин,
Лиш гірчичник втулив
Розбишаці.

Підійнявся Олєйнік
В кривавих бинтах:
Непоступний хохол,
Розпашілий, –
І з хвилини тієї
Під шквалом атак
Увихавсь із завзяттям
Потрійним.

Що було на трибунах!
Квиління і шал,
Упереміш –
Матюк і молитва,
Підганяють команду,
Бо ж є іще час,
Не завершена лютая
Битва!

Але гри при кінці,
В контратаці стрімкій,
В білій формі гравці,
Як по маслу,
Од воріт до воріт
В кілька пасів пройшли
І удар милосердя
Нанесли.

Отакий то був матч –
Все, що мали, у прі
Футболісти зоставили
Наші,
А “Зеніт” відіпрів,
На оцінку знавців,
Гру за десятиліття
Найкращу***.

Йшли назад вболівальники,
Мов уві сні, –
До реальності
Тої звикати,
Що кладе на полицю
До ліпших часів
Срібну мрію
Команда “Карпати. ↑

* Перед останнім туром на рахунку “Карпат” була найбільша кількість голів – 22. А у попередньому чемпіонаті, забивши 25 м’ячів, “Карпати” завоювали приз імені Григорія Федотова (за найкращу результативність).
** Тобто в нижній, лівий від воротаря кут.
*** На сайті http://forum-spb-piter.ru/archive/index.php/t-36.html ретельний уболівальник “Зеніта” уклав і прокоментував десятку кращих матчів команди за 70-і роки. У цьому переліку:
10 місце. 1972 рік. “Локомотив” (Москва) – “Зеніт” 1:6.
...
Найкращий матч десятиліття. 1976 рік. “Карпати” (Львів) – “Зеніт” 0:3.

Червень-липень 2013, Львів

Опубліковано в газеті “Карпати”, №27-28 за 2013 рік

Не згадаю, із ким то був матч,
Що у лізі проходив не вищій
На сумирному львівському СКА,
Та й суперник – не із найсильніших.

Не запало у пам’ять також,
Хто попереду грав у тім матчі, – 
Через те, що по ходу його
Перемкнулась цікавість на захист.

Поле досить вузеньке на СКА,
Вшир його перекрили, як гребля,
Никитюк, Гамалій – по краях,
Кочубинський, Сакалов – у центрі.

Справа справно ґарує блондин
Никитюк, оборонець квадратний,
Зліва – теж чималий, ще й швидкий
Гамалій, шанувальник атаки.

Гренадер Кочубинський, як щит,
Розпирає ворожу навалу,
За ліберо теж “баскетболіст”,
У пройдешнім нападник, Сакалов.

Метушитись потреби нема,
Все розважливо, чітко, коректно:
Никитюк, Гамалій – по краях,
Кочубинський, Сакалов – у центрі.

В результаті за матч за цілий –
Без реальних суперник моментів,
Хоч і пер уперед, що снаги
(Як оце нещодавно Повєткін*).

Не лише із трибун глядачі
Спозирали таку чудасію –
Але й хто бовванів, мов сичі,
На балконах готелю “Росія”.

Переможно завершилась гра,
І причетні до цього конкретно,
Хто усюди встигав на краях,
Хто стояв непохитно по центру. ↑

* Вірш писався невдовзі після боксерського поєдинку Алєксандр Повєткін – Володимир Кличко, переможного для українця.

Жовтень 2013, Торонто

Відгорав, як нині, жовтень
Багатенько літ назад,
Гравсь по схемі “весна-осінь”
Ще тоді чемпіонат.

Юна львівськая команда
Третій рік у повен зріст
Борюкалась поміж ґрандів
З переважно більших міст.

Тож некормлені хай діти,
Необірваний хай сад,
Та нема до цього діла,
Як проходить матч “Карпат”.

У гостях “Динамо” Київ –
П’ятикратний чемпіон.
Від мужчин хтось місто вимів,
Під зав’язку стадіон.

На трибуни ж хто не втрапив –
Не у змозі, чи не встиг,
Ті удома до екранів
Прикипіли голубих.

А, точніше, блідо-сірих,
Та й такі є не у всіх, –
Гурмувався люд в квартирах.
Сімдесят йде третій рік.

Добре знав сусід сусіда –
Те життя було простіш,
Ну і в гурті, у соліднім
Вболівати веселіш.

Десь і я собі приткнувся
У компанію таку,
Недоліток-школярюга
На ослінчику в кутку.

Там була розкішна дама –
Нетутешня, з східняків,
Вболівала за “Динамо”,
А не за “якийсь там Львів”.

В перегонах з “Араратом”
Йдуть кияни ніс у ніс,
Два очка у Львові брати
Їм потрібно позаріз.

Чемпіонство бо інако
Помандрує в Єреван,
Вслід за Кубком, що недавно
Прикро зцупив Іштоян.

І “Карпати” теж, звичайно,
Жили будуть рвати, бо ж
Їм, на третім місці ззаду,
Треба брати все, що мож.

У гостей, іщоб боротись,
Додатковий стимул мавсь:
Новий тренер – Лобановський –
Вивів їх на перший матч.

Онде він, худий, як тичка,
Строго з-під кошлатих брів
Відсьогодні підопічних
Перемацує гравців.

Склад завидний має Київ:
І Мунтян там, і Блохін,
Решко, Трошкін, Веремеєв...
Неймовірних сил загін.

Тож “Динамо” пнеться з шкури
Клас утілити в голах,
Оборонні ж львівські мури
До мети блокують шлях.

А як часом хтось прорветься,
І у ціль пройде удар,
Дістає його Швойницький,
Львівський диво-воротар.

Проживіть хоч років триста,
Та побачите навряд:
Щоб голкіпер в лізі вищій –
Метр з чимось сімдесят!

Гнуть своє і львівські зухи,
Огризаючися зло
(їм би трохи ще фізухи,
То ціни би не було!)

У борні на кожнім метрі
Помилки пасли чужі:
Небагато хоч моментів,
Але нерви на межі.

До фінального точилась
Непоступна боротьба,
Не здолала силу сила –
В роздягальні би, та ба...

Йде війна у “нерушимім”
Проти договірняків,
Тож, при результаті мирнім,
Не отримуєш очків.

В одинадцятиметрових,
Що за нічиєю б’ють,
Ніби бідному у торбу,
Припаде звитяжцю пункт.

Отже, серія пенальті...
Забивають, що не раз –
Не невротики сучасні!
Глядачів трясе екстаз.

Теорему Піфагора
Так би кожен чітко знав,
Як без розбігу Покора
У дев’ятку м’яч поклав.

А на п’ятому ударі
Учудив ти, Савко, що ж?
Із півполя розігнавшись
Угамселив штангу повз!

Понеслася завіконно
Гніву й розпачу луна, –
Мов урвалася раптово
Перетягнута струна.

А коли притихло, дама
Напустилась не на жарт
На знівечених без того
Вболівальників “Карпат”.

Допіка: – Свиню підклали –
Ідіоти, далебі!
Краще б два очка віддали,
Так – ні людям, ні собі!

Через цю злощасну втрату
Нам тепер уже навряд
Поталанить наздогнати
Триклятущий “Арарат”!

– Що удієш, люба дамо,
Ми боролись за своє:
Як зарані було знати,
Хто пенальті не заб’є?

Саме в цьому смак футболу –
Не вгадаєш результат, –
Відбиваються резонно
Вболівальники “Карпат”.

– “Арарат”, тут гостювавши,
Три сухих м’ячі виймав,
Тож хай Київ буде радий,
Що очко урятував!

Довго ще ламали списи,
Аж похрипли від потуг,
При своєму розійшлися,
Зачаївши гіркоту.

Як у ту годину Савка,
Що промазати посмів,
На дорозі би попався,
Чи дібрався би домів?

А пора була прекрасна –
Ніжна в’янення краса,
З димом листя біль поразки
Розчинявсь у небесах.

* * *

“Час усіх перемагає,” –
Кажуть мудрі недарма.
Відбула у вічність дама,
Лобановського нема...

Скоро й всі ми, хто буяв там,
Переселимось в Едем,
Де футбольне вічне свято,
Сподіваюсь, віднайдем! ↑

Серпень – жовтень 2013, Торонто

Опубліковано на офіційному сайті ФК «Карпати» Львів 20 жовтня 2013 року

З нетерпінням і радісним трепетом
Відшукав я футбол в Інтернеті.

Звабний матч того дня відбувався –
Із “Динамо” стрічались “Карпати”.

Не в столичному мовнім болоті,
А у західнім гордім П’ємонті.

То джерельна із уст коментаторів
Солов’їна прилине в Онтаріо!

Та раптово – мов душем холодним:
На воротах динамівських – КОваль.

Ошелешило щось і в півзахисті:
Там пришелець із космосу – ГАрмаш.

І не сп’яну, а наче тверезо,
Пролунало: “У стартовім – БЕзус”.

Перейшли до дружини карпатської,
Збивши з толку нападником ГлАдким.

Нанівець розладналася психіка
Від резервного кіпера – МИсака.

А останні мізки перемкнуло,
Як згадали відсутнього ТлУмака.

Поваливсь я під столик комп’ютерний,
І примарилось – наче б у юності,

В окаяннім совіцькім союзі,
Мчить по полю за ХИжаком БУряк. ↑

Листопад 2013, Торонто

Пісня старого фаната

Михайлові «Ангелу»

Дарував я «Карпатам»
                                   найдорожче – життя,
В них – мій біль, моє щастя,
                                   в них – моє опертя,
Зі шляхів мерехтіння,
                                   з діл усіх і забав,
Я, немовби служіння,
                                   вболівання обрав.

Почалося нагально,
                                   на світанку років:
Я на Кубку фіналі
                                   опинився в Москві,
Там зі Львова дружина
                                   проявила свій хист:
Розлилась «Черемшина»
                                   поза обрій і ввись.

А по тім результати
                                   учащали вві сні,
Нетерпіж перед матчем
                                   лоскотав кілька днів,
З пацанами на «футбик»
                                   линув я залюбки,
Як в долину шумують
                                   з гір весняні струмки.

Гартувалася пристрасть
                                   за служінням отим,
Став для когось за приклад,
                                   а для когось – смішним,
Невтямки бо загалу,
                                   що живе – тільки б жить:
Як спортивну команду
                                   над усе полюбить?

То не примха, не поза,
                                   не ловитва утіх –
На трибунах і поза
                                   боронити своїх,
Вів у бій очевидний,
                                   неутішний розклад:
Українськіших вище
                                   не існує команд.

Ґиґнув у дев’яностих
                                   злий імперії гніт,
Кольори синьо-жовті
                                   ошелешили світ,
Видавалось – свобода,
                                   розпросторся, душе!
Та за віщо боротись
                                   додалося лише.

О тривоги, дороги,
                                   божевільні роки...
Так, були перемоги,
                                   а частіш – навпаки,
І хоч як у команди
                                   часом справи ідуть,
Це підтримці не вадить
                                   найкрутішою буть!

Підростають фанати –
                                   молодечий запал,
Їхній дух формувати
                                   я чимало доклав,
Хай наш «прайд» поважає
                                   кожне місто й сільце,
Ми не хтось, а львів’яни, –
                                   ЗОБОВ’ЯЗУЄ ЦЕ! ↑

Опубліковано 18 травня 2015 року, на День народження «Ангела», на офіційному сайті ФК «Карпати» Львів

 

Фотографії узято з довідників, що уціліли в моєму архіві:
1. Календарь-справочник “Футбол 1975”, Москва, Центральный стадион имени В. И. Ленина, 1975.
2. Календарь-справочник “Футбол 1976”, Пресс-бюро Центрального стадиона имени В. И. Ленина, Москва, 1976.
3. Довідник-календар “Футбол-80”, Київ, Здоров’я, 1980.
4. Довідник-календар “Футбол-81”, Київ, Здоров’я, 1981.
5. Календарь-справочник “СКА Карпаты” “Футбол-82”, Львов, 1982.